Комунальна установа "Центр професійного розвитку педагогічних працівників Краматорської міської ради"

ЦПРПП та МУЗЕЙНІ УСТАНОВИ МІСТА: НАПРЯМКИ І ПЕРСПЕКТИВИ СПІВРОБІТНИЦТВА

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ЦПРПП, музей, співпраця, регіональний культурно-освітній простір.

АНОТАЦІЯ. Стаття присвячена визначенню співпраці КУ ЦПРППй музейний установ міста у напрямку професійного розвитку педагогічного працівників. ЦПРПП і музеї розглядаються автором як значущі культурно-освітні простори, співпраця яких визначає нову якість навчання протягом життя

MUSEUM AND SCHOOL: DIRECTIONS AND PROSPECTS OF COOPERATION

KEYWORDS: museum, school, cooperation, regional cultural and educational space.

ABSTRACT. The Article is devoted to determination of the directions of cooperation between museums and educational institutions. Museum and Center for Professional Development of Teachers viewed as an important cultural and educational space, the cooperation that defines a new quality of education.

У ситуації, коли ідея «Освіта впродовж усього життя» змінює звичну парадигму «Освіта – на все життя», відбувається трансформація всіх соціально-культурних інституцій, пов’язаних з оволодінням новими знаннями або вміннями. Заклад загальної середньої освіти (від початкової до профільної школи) більше не може претендувати на монополію в трансляції знань про світ, поступаючись свої позиції системі позашкільної освіти, сучасним медіа, Інтернету.

У світі, де змістовні характеристики  цінностей текучі і нестійкі, де людина перебуває в постійному пошуку задоволень, складно розраховувати на власний вектор розвитку, знайти ті необхідні «маячки» в просторі, які дозволять рухатися, накопичуючи досвід культури – енергію, необхідну для творчості.

«Квітуча складність» сучасного світу передбачає постійний пошук нових форм і способів взаємодії між учасниками освітнього й культурного простору, створює небачений раніше простір комунікацій – реальних і віртуальних, які одночасно вимагають включеності й уміння поставитися до них критично, провокують анонімність спілкування і дружню участь. Виникає суперечлива ситуація – консюмеризм і тотальність технологій припускають пасивне ставлення до життя, в той час як сучасна особистість – істота активна, яка прагне нового: зв’язків, вражень, досвіду. Відмова від активності для неї равносильна відмови від самої себе.

«Освіта впродовж усього життя» – це не просто лозунг сучасного педагога, а й отримання нових знань, практичне застосування яких дозволить знайти більш високу професійну  кваліфікацію, отримати новий соціальний статус або значну прибавку до зарплати. «Освіта впродовж усього життя» – це постійне відкриття нового, яке дозволяє педагогічним працівникам, а вчителям освітньої галузі «Мистецтво» особливо, розширювати власний внутрішній простір, включаючи в нього інші культури, різноманіття подій, переживань, емоцій. Це готовність педагога стати по-справжньому креативним і адекватним світу, який постійно змінюється.

Перевизначення – ось слово, яке характеризує розвиток сучасної педагогики й культури. Пошук нових форм взаємодії, спілкування з реципієнтами, облік їх побажань і потреб, прагнення створити новий простір освітньої й культурно-дозвіллєвої діяльності, де акцент робиться не на споживанні «чужих» смислів, але на співучасті і співтворчості, – перетворює сучасні заклади загальної середньої освіти й музеї в соціально-культурний простір, який динамічно розвивається відповідно вимогам часу.

Сучасний заклад загальної середньої освіти (далі – ЗЗСО) і музей – одночасно і новий освітній ресурс і новий освітній простір, що забезпечує залучення до спільного культурного фонду людства для кожного. Створювані професійними спільнотами вчителів мистецької галузі освіти у творчій співдружності з музейними співробітниками освітні програми орієнтовані на різні вікові групи здобувачів освіти, що дозволяють реалізувати ключове для сучасного світу поняття діалогічністі: «замість того щоб бути про щось або для кого-то, нова українська школа (НУШ) і музей нового типу повинні розвиватися разом із споживачами освітніх у культурних послуг» [1, 18] . Через створення особливого середовища, в якій педагоги й здобучасі освіти вступають в безпосередній контакт з музейними предметами, забезпечуючи змістовну комунікацію, через реалізацію сутнісної потреби бути почутим і затребуваним, через набуття нових можливостей для самоактуалізації і взаємодії з іншими людьми.

Сьогодні в моду входить неологізм edutainment, складений з англійських слів education (освіта) і entertainment (розвага, видовище, гостинність). Сучасні музейні заклади міста (обласний художній музей, міські художній та історико-краєзнавий музеї) можуть забезпечити можливість синтезу освіти (як отримання нових знань і оволодіння новими видами діяльності як педагогів так і здобувачів освіти) і творчо організованого дозвілля. У складній ситуації сьогодення музеї, як традиційні установи культури, повинні входити в світ освіти як найважливіший компонент, виконуючи найважливішу функцію – створення нового простору, в якому творча самореалізація педагогів й здобувачів освіти мотивована вільним вибором форм і видів діяльності. З іншого боку, ЗЗСО і музеї зберігатимуть свою первісну функцію – акумуляції знань, цінностей і смислів, репрезентувати в експонованих артефактах.

Для міста Краматорська, як обласного центру Донеччини, музеї виступають як центри культурноосвітнього простору регіону, що дозволяють доторкнутися до регіональної історії й культури та відчути подих минулого через музейні експонати та експозиції. У музеях педагоги й здобувачі освіти міста можуть набути унікального досвіду співпереживання і співучасті власної історії й культури, усвідомлюючи важливість свого краю для них самих, його роль і місце в долі України. Загальним вектором музейно-освітньої діяльності серед педагогів та здобувачів освіти закладів освіти міста стає формування культурної ідентичності – відчуття особистої приналежності до регіонально культурної цілісності, відповідальності за її майбутнє.

Форм і способів взаємодії ЗЗСО й музеїв міста у формуванні культурної ідентичності безліч: музейні програми для дорослих (педагогічних працівників) і дітей (здобувачів освіти), що знайомлять з історичним минулим і культурним спадком Донеччини з найдавніших часів до сучасності; створення різноманітних мейкерспейсів для педагогічних працівників та ігрових зон для дітей і підлітків, в яких в інтерактивній формі відбуватиметься прилучення до культурного спадку регіону; поява музейних класів, уроки в яких інтегровані в освітні програми закладів освіти та програми підвищення кваліфікації та професійному розвитку педагогічних працівників; ігри та конкурси, розмикаючі музейний простір в міський; існування просторів для віртуальних комунікацій вчителів, які викладають інтегрований курс «Мистецтво», предмети «Образотворче й музичне мистецтво», вчителів історії через активну діяльність музеїв; використання потенціалу арт-терапії в роботі із здобувачами освіти й педагогами різного віку  та з обмеженими можливостями здоров’я; реалізація соціально значущих творчих проектів для дітей,  молоді й дорослих.

Якими б різноплановими не були напрями співробітництва Центру професійного розвитку педагогічних працівників з  музейними закладами міста, освітня складова сприймається як найбільш значуща. Не можна не погодитися з В. Дукельським, який стверджує, що музей – це простір особистого, індивідуального вибору [3], але настільки ж значущою залишається позиція освітньо-просвітницька, орієнтована переважно на організацію колективної взаємодії.

Починаючи з доби, коли музей сприймався в контексті ідеї «культура для всіх», аж до сьогоднішнього дня зберігається потреба в освоєнні основ культури, зберігачем якої виступає музей. В ситуації пошуку нових форм і методів роботи змінюється характер комунікації між закаладами освіти й музейними установами, він стає більш вільним, що відповідає сучасним вимогам до діяльнісного і творчого освоєння навколишнього світу. Щоб комунікація була продуктивною, необхідно наповнити її змістом, особистісно і колективно значущим.

В даний час одним з напрямків Нової української школи є впровадження нових державних освітніх стандартів, що визначають особистісні, мета- предметні і предметні компетенції як значущі результати навчання. Особистісними результатами навчання стають не тільки сформована мотивація до навчання, але готовність і здатність до саморозвитку, пошуку і знаходження смислів і цінностей культури. Метапредметними результатами освіти виступають освоєння в процесі навчання на різних предметах способи діяльності, які можуть бути застосовані при вирішенні проблем в реальних життєвих ситуаціях. Предметні результати – знання, вміння і навички, освоєні в рамках однієї навчальної дисципліни, виступають в якості конкретних результатів соціального досвіду, що забезпечують здобувачам освіти можливості творчої діяльності особливо в такий галузі освіти, як мистецька.

Одним з можливих шляхів вирішення поставлених завдань можуть стати сумісно організовані ЦПРПП й місцевими музеями культурно-освітні проекти. Сьогодні музеї орієнтовані на edutainment, створюючи можливість для організації дозвілля як школярів так і їх педагогів. Створені нові культурно-освітні програми можна пов’язати з предметними галузями освіти, що вивчаються в новій український школі, наприклад, з історією, мистецтвом і різноманітні майстер-класи, пропоновані програми розширюють уявлення про зміст навчальних предметів, що практично припускає можливості подальшої взаємодії з музеями міста як з освітнім простором.

Нами були опитано понад 150 вчителів, які викладають історію, інтегрований курс «Мистецтво», музичне й образотворче мистецтво, чи є у них потреба в музеї як освітньому просторі або їх цілком влаштовує допомога ЦПРПП в організації професійного розвитку. Вчителі відзначали, що їх цікавить змістовна і постійна взаємодія з музеями як в рамках вивчення предметів, так і в площині професійного розвитку. Вчителі, які викладають інтегрований курс «Мистецтво», музичне й оразотворче мистецтво, відзначали, що бажають активніше використовувати можливості місцевих музейних установ для проведення підсумкових й тематичних уроків.

Таким чином, «попит» і «пропозиція» явно не збігаються. Є необхідність в розширенні простору комунікації і для школи, і для музею, в тому числі і через створення спільних культурно-освітніх проектів, які активізують дослідну діяльність педагогів, учнів і концентруючи соціокультурний потенціал установ культури. Для вирішення поставленого завдання необхідно взаємний рух назустріч один і з боку системи освіти і з боку установ культури з метою створення нового комунікаційного простору, що актуалізуватиме, як освітні, так музейні ресурси, як в реальному, так і у віртуальному вигляді.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Агапова Д. Культура участі: мільйони діалогів // Музей як простір освіти: гра, діалог, культура участі / Відп. ред. А. Щербакова. Укл.Н. Кобилянська. – К., 2012. С.8-21.
  2. Гафар Т. Освіта в сучасному музеї – простір соціалізації // Світ музею. 2010. № 12. http://www.mirmus.uа/2012/ 201210 / 290-2012-11-11-14-59-09. ^ Т1 (дата звернення 16.036.2021).
  3. Дукельский В. Ю. Простір публічної самотності // Музей і особистість / Відп. ред. Г. В. Лебедєва, сост. М. Ю. Юхневич – Луцьк., 2017. С.6-15.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Related Post

Зустріч фокус-групЗустріч фокус-груп

Шановні освітяни м.Краматорськ! Повідомляємо Вам, що протягом 23-26 березня ЦПРПП провів зустрічі фокус-груп керівників міських професійних спільнот. В ході зустрічей відбулися такі події: Презентаційний меседж від ЦПРПП, де учасники зустрічей

Окрилений філологОкрилений філолог

Інформація для креативних, амбітних філологів та адміністрації шкіл! Нагадуємо, що триває міський відбірковий етап конкурсу професійної майстерності “Окрилений філолог” Всі учасники не залишаться без приємних сюрпризів! Ласкаво просимо до участі!

Чек-листЧек-лист

Чек-лист на допомогу керівникам закладів освіти м. Краматорська та заступникам, що відповідають за підвищення кваліфікації педагогічних працівників Чек-лист Email0Facebook0Twitter0 X